Шановні народні депутати! Я розумію, що зараз всі збурені

багатьма подіями, які в країні відбуваються, і Закон "Про освіту"

ніколи не є пріоритетним. Але мені би хотілося, щоб ми серйозно розглянули це

питання, тому що освіта – це те, що визначає, якою буде наша країна в

майбутньому. І українській школі потрібні системні зміни. Про гостру потребу у змінах говорять університети, роботодавці,

а головне – батьки і самі учні. Нам нема куди відкладати і немає чого втрачати.

Це показали результати міжнародного дослідження Саме тому нам потрібен новий Закон про середню освіту. Ми

чекали на цей Закон про середню освіту з 2015 року, але тоді влада вирішила

приймати рамковий Закон "Про освіту" замість розробки профільного

закону про школу. В результаті ми відтягнули справжній початок реформи на п'ять

років. Ви знаєте, я як викладачка інколи дозволяю своїм студентам здавати

роботу пізніше, але в такому випадку я як викладачка від студентів очікую

хорошої роботи. Але зараз я вам скажу про цей закон одне: те, що ми отримали,

це робота не на п'ятірку, це робота, в кращому випадку, на трійку. Так, у цьому

законі є важливі зміни, є позитивні зміни. І я рада, що багато з них з'явилося

завдяки правкам "Голосу". Нам вдалося добитися зменшення кількості

учнів у початковій школі в класі з 30-ти до 24-х. Нам вдалося змінити підходи

до оцінювання в початковій школі, нам вдалося посилити роль учнів у житті

школи. Цей закон передбачає нові процедури, які дозволять чесним

фахівцям зайняти прозорі, зайняти посади директорів школи. Але, разом з тим,

цей закон не дає відповідей на купу запитань і мені дуже шкода, що ми приймаємо

закон, який насправді не відповідає на купу питань. Я пам'ятаю, коли нова міністр освіти прийшла на посаду, вона

обіцяла продовжувати лінію своєї попередниці. Схоже, вона мала на увазі не

розвиток освіти, а ухиляння від складних питань. На які питання не дає відповіді

цей закон? Чому, коли увесь світ рухається в напрямку децентралізації прийняття

рішень освіти, ми при цьому в Україні зберігаємо тотальний контроль Міносвіти

над тим, що відбувається в школах? Де обіцяна автономія вчителя і автономія

школи у формуванні навчальних програм? Так, держава має визначати, що мають

знати учні, але вчителі цілком спроможні самостійно визначити як їм досягнути

цих результатів навчання. Друге питання. Чому ми продовжуємо радянську урівнялівку?

Чому побоялися врахувати наші правки, які б дозволили учням в старшій школі

обирати хоча б якусь частину предметів? Третє питання. Коли вчителі нарешті почнуть отримувати

високу і гарантовану заробітну плату? Пані міністр обіцяла, що буде реформа

заробітних плат, що буде реформа, яка сприятиме підвищенню заробітних плат і

зміні структури заробітних плат. Де ці зміни в законі? Їх в законі немає. Пані міністр так само обіцяла, що ми перейдемо до

обов'язкової сертифікації вчителів для того, щоб гарантувати, що в школу до нас

приходять ті вчителі, які знають як працювати з нашими дітьми. Де в законі ці

правки? Немає в законі цих правок. Де обіцяна півроку тому стратегія

реформування старшої профільної школи? Півроку ми щось чуємо, ми чуємо, що

будуть якісь концепції, будуть якісь зміни. В результаті закон ні слова не

говорить про те, якою має бути профільна старша школа в країні. У нас діти

продовжуватимуть вчити по 20 предметів в 11 класі. Який сенс в цьому законі?

Навіщо ми його приймаємо, якщо він не дає відповіді на ці питання? Останнє питання, на яке не дає відповіді цей закон. У нас

величезна проблема з мережею шкіл. У нас переповнені класи в містах, а діти в

селі, на жаль, навчаються в жахливих умовах. На жаль, цей закон не дає жодної

відповіді на питання, яким чином вирішити цю проблему. Де відповіді на всі ці питання? Скажіть мені, навіщо ми

приймаємо закон, який не відповідає на безліч цих складних питань? Я чула під

час обговорень в комітеті, що це складно і непопулярно. Але, знаєте, що

непопулярно, непопулярно - це те, що в нас 36 відсотків дітей не знає

математики. І наступний раз, коли ми отримаємо наступні результати Дякую.