"Я росла і думала все життя, що ось-ось помру, помру,

так і не закінчивши школу, помру, так і не вийшовши заміж. Я завжди жила в

цьому страху смерті", – так каже Ірина, якій у 5 років в Україні занесли

гепатит В і гепатит С при переливанні крові. Ірина 20 років боролася з цими

захворюваннями і лише завдяки інноваційному лікуванню переборола їх. Ірина

вийшла заміж, народила сина і живе щасливим життям сьогодні. Але цієї історії могло би не статися в нашій країні, якби

система донорства була якісною та безпечною. Щодня сотні українців потребують

донорської крові. Це онкохворі, це породіллі, це постраждалі в ДТП, це наші

військові. Але коли їхні родичі приходять до лікарні, їм кажуть:

"Донорської крові нема, йдіть і шукайте донорів". Щодня ці люди

потребують порятунку своїх життів. 70 відсотків донорів в Україні – це єдиноразові донори, які

приходять один раз в систему і більше не повертаються. Застаріле обладнання,

хаотична система, неефективне тестування – все це характеризує систему

донорства в Україні. 25 років законодавство про донорство крові не змінювалося.

Сьогодні ми маємо це змінити і наблизити наше законодавство до європейських

стандартів. Закон про донорство крові пропонує. Донорська кров буде

якісною та безпечною. Ми вводимо ліцензування донорської крові. Донорство стане

доступнішим, ми прибираємо бюрократичні бар'єри для донорів. Система крові

стане керованою та ефективною, буде чіткий розподіл функцій на всіх рівнях.

Буде створено реєстр донорів крові. Ну і, нарешті, донорство крові буде

добровільним та безоплатним, як це рекомендують міжнародні організації. Колеги, кожна третя людина на планеті хоча би раз у житті…