Доброго дня, вельмишановний український народе.

Доброго дня, шановні народні депутати. В цьому залі я доповідаю про роботу

міністерства втретє за місяць. За цей період Міністерство охорони здоров'я

змогло досягти низки стратегічних перемог завдяки адаптивному карантину, який

багато і безапеляційно критикували. Нам вдалося стабілізувати ситуацію з

захворюваністю на коронавірус майже по всій країні. Ми вкотре уникли

загальнонаціонального локдауну і зберегли баланс між економікою та карантинними

обмеженнями. Дві області з трьох, в яких ситуація була найважчою, а це

Закарпатська, Івано-Франківська області, вже виведені з "червоного" рівня

епіднебезпеки. Чернівецька готується до послаблення карантинних обмежень. Інші

області демонструють стабілізацію ситуації і стійку тенденцію до зменшення рівня

госпіталізації. Проте все ще напруженою залишається ситуація в Київській

області, Львівській, Одеській, Хмельницькій та в місті Києві. Є таке хороше і просте слово - "порядок", він

забезпечується системністю прийнятих рішень і неухильністю їх виконання. Саме в

цьому контексті слід сприймати ініціативи Міністерства охорони здоров'я щодо

подолання наслідків пандемії коронавірусу. Один із яскравих прикладів такого

системного підходу – саме адаптивний карантин. Створена нами система гнучкого

карантинного зонування протягом року довела свою ефективність. На початку

третьої хвилі пандемії ми посилили цей інструмент, дозволивши місцевим органам

влади, не чекаючи вказівки згори, саме приймати рішення про посилення

карантинних обмежень, виходячи з епідситуації в кожному конкретному місті. Я вдячний місцевій владі, мерам, голова

об'єднаних територіальних громад за порядок та готовність скористатися цим

інструментом і розділити з Міністерством охорони здоров'я відповідальність за

ситуацію в країні. Однак часто замість прагнення до порядку ми стикаємось з

емоційним політиканством та відвертою маніпулятивністю тверджень. Я неодноразово заявляв з цієї трибуни та на

численних ефірах: світова пандемія коронавірусу не може бути виключно

прерогативою Міністерства охорони здоров'я. Це комплексна проблема, яку можна

вирішити завдяки ухваленню складних, важких, а подекуди неприємних, але

системних заходів, відповідальність за дотримання яких лежить на всіх, в тому

числі і на мені, Твердо переконаний, що

часи "партизанської експертності" і хаотичного руху вперед, на емоціях, без В несприятливих умовах

світової пандемії, розваленої за роки Так, рік тому українська

медична система являла собою навіть не "колос на глиняних ногах", а цілковиту

"загибель Помпеї". Давайте перед тим, як сипати штампами про провали, подивимося

правді в очі. Банальні захисні маски були справжнім дефіцитом, спекулятивна ціна

доходила до 40-50 гривень за штуку, сьогодні вони вільно продаються в аптеках по

2-3 гривні. Катастрофічно не вистачало антисептиків, а про захисні костюми

лікарі, яких відправили на ковідний фронт, могли тільки

мріяти. Рік тому наші лікарні мали

в своєму розпорядженні три з половиною тисячі ліжок з киснем, зараз – це 67

тисяч. У нас по країні вільних ліжок з киснем сьогодні в сім з половиною разів

більше, ніж було всього на початку пандемії. Кількість апаратів штучної

вентиляції легень за рік збільшено вдвічі. Чи можна назвати провалом

боротьби з Я не буду критикувати сумнозвісних

попередників, краще мене це зроблять самі українці, пацієнти, лікарі та медичні

сестри, вони кожного дня стикаються з реаліями української медицини не на

папері, а в реальному житті. Відсутність якісного медичного обладнання,

застарілі протоколи лікування, низка заробітна плата лікарів і медичного

персоналу ще до недавно була навіть сумною реальністю. Так, нам вдається далеко не все, але це не стає

приводом опустити руки, ми продовжуємо боротьбу, бо це боротьба за життя

українців, за життя кожної конкретної людини. Можна винити у всьому Степанова,

але, кажучи "а", потрібно казати і "б". Відсутність повносправного бюджету на

медицину – це "секрет Полішинеля", який відомий всім. Коли я наголошував,

говорив, що коштів не вистачить, мене слухали, очевидно, неуважно, або навіть не

хотіли слухати, так простіше. Між тим, правду треба озвучувати навіть тоді, коли

вона дійсно гірка. Я наведу кілька бюджетних параметрів, яких ми

просили в бюджети на поточний рік. На виконання наших зобов'язань перед

українським народом ми запитували 296,6 мільярда гривень, отримали в підсумку -

159,2 мільярда. Всього на закупку вакцин потрібно було закласти до бюджету 15

мільярдів гривень, міністерство отримало 3,9 мільярда, які вдалося нашкребти із

загального та спеціального фонду. Кожен рядок нашого бюджету – це життя і

здоров'я українців. Зрізати кілька мільйонів на екстрену медицину – значить,

поставити родичів постраждалого перед фактом, що пацієнта врятувати не вдалося,

у бригади не вистачило бензину доїхати на виклик, не знайшлося кисню чи зламався

дефібрилятор. Навіть в умовах хронічного недофінансування ми збільшили бюджет

"екстренки" майже вдвічі – до 235 гривень на одного пацієнта з території

обслуговування. Хоча реальна потреба складає близько 400 гривень. Майже вдвічі

менше від реальної потреби отримало міністерство на стаціонарну допомогу

пацієнтам з COVID-19. Видатки за статтею "готовність до реагування на інфекційні

хвороби та епідемії", як "кіт наплакав", всього 764 мільйони гривень. І це в

період світової пандемії. В інформаційному просторі вже кілька місяців

головна медична тема країни – це коронавірус. Всі інші хвороби відійшли на

другий план. А, між тим, COVID-19 не оголошував перерви іншим захворюванням, їх

майже не помічають, але для міністерства вони існують і вимагають

вирішення. Щорічно до 5 тисяч українців потребують

пересадки донорських органів, значна частина з них поневіряється за кордоном в

пошуках медичної допомоги, інша – живе надією на диво. І це диво ми створили:

підготували необхідну нормативно-правову базу, залучили до програми

трансплантації 38 вітчизняних лікарень, збільшили фінансування галузі до 502

мільйонів гривень та запланували мінімум 250 операцій з трансплантації органної

та 480 – з трансплантації кісткового мозку. Для когось це просто цифри, а для

мене, наших хірургів і вчених це абсолютно конкретні люди: чиїсь батьки, діти,

внуки. Кожна операція для хірурга-трансплантолога врізається в пам'ять на все

життя, а пацієнти стають справжніми друзями. За кілька років ми плануємо вийти на абсолютно

трансплантаційну незалежність нашої країни. Нам потрібно рятувати життя людей не

за кордоном, а руками власних спеціалістів, виховувати нову касту

лікарів-трансплантологів. Ми продовжуємо це, як кажуть, "не благодаря, а

вопреки". Не викликала бурхливої реакції оновлена

Програма медичних гарантій, яка почала працювати з 1 квітня цього року. Ключовим

акцентом цієї програми стало максимальне наближення медичної допомоги до

пацієнтів і збільшення видатків на лікування. За програмою значно зріс рівень фінансування

лікування серцево-судинних захворювань. Якщо станом на 1 квітня 2020 року на

лікування інсульту держава витрачала 19 тисяч 332 гривні з розрахунку на людину

незалежно від стану і рівня тяжкості, то з 1 квітня 2021 року така допомога

складає до 97 тисяч гривень. Значно збільшена оплата лікування онкологічних

захворювань. Цьогоріч ввели новий тариф на онкогематологію, де зазначена сума 54

тисячі гривень, а якщо йдеться про лікування дитини, сума збільшується до 162

тисяч гривень. Нам вдалося досягти цих цифр, не дивлячись на значно менший

фактичний рівень фінансування від очікуваного. Для надання ефективної допомоги постраждалим

від COVID та його наслідків робоча група Міністерства охорони здоров'я за участі

експертів, представників Національної академії медичних наук, медичних

університетів та фахівців фізичної та реабілітаційної медицини напрацювала

відповідні рекомендації щодо ведення пацієнтів з коронавірусною хворобою з

урахуванням рекомендацій ВООЗ та міжнародних організацій фахівців з

реабілітації. Проблема постковідного синдрому зараз стоїть

дуже гостро. МОЗ проводить колосальну роботу поза межами ковідного

інформаційного поля. Однак мусимо констатувати просту річ: левова частка критики

нашої діяльності зосереджується виключно навколо COVID і кампанії з

вакцинації. Згодом ними була вигадана нова тема для

обговорення – провал інформаційної кампанії. А чи відомо вам, який бюджет у

Міністерства охорони здоров'я на кампанію з популяризації вакцинації на рік?

Нуль гривень нуль копійок. Все, що відбувається в інформаційному просторі

щодо вакцинації, – заслуга наших лікарів, експертів та міжнародних організацій.

ЮНІСЕФ, USAID, ВООЗ та інші міжнародні партнери підтримують і продовжують

допомагати нам проводити роз'яснювальну роботу про важливість і необхідність

вакцинації. У мене в руках один із прикладів такої

підтримки – збірник відповідей на 100 запитань щодо щеплень і вакцин. Його

підготували завдяки експертизі Міністерства охорони здоров'я та за підтримки

найкращих українських експертів і громадських організацій. А друк для лікарів

здійснюється за рахунок іноземних партнерів. Я вдячний міжнародним партнерам за

ресурсну, фінансову підтримку здоров'я українців. Повертаємося до вакцин. Важко було пройти

осторонь більшості негативних емоцій, які вирували навколо поставок в Україну

вакцин від Pfizer. Іноді складалося враження, що це єдина панацея від усіх

хвороб в світі, хоча мова йшла виключно Я вдячний тим депутатам, які проявили

державницьку позицію і в стислі строки підтримали наш законопроект, який зняв

всі юридичні перепони перед вакциною Pfizer в Україні. Сьогодні перші 117 тисяч доз вакцини прибудуть

до України. Наступні партії – 10 мільйонів доз вакцин Pfizer за прямими

поставками очікуємо, починаючи з травня-червня. Загалом у нас за поставками від

різних виробників Указ Президента Володимира Зеленського щодо

всеохоплюючої імунізації українців вже цього року буде виконано в повному

обсязі. За кожною ампулою з цих 32 мільйонів доз прихована колосальна робота

практично всіх гілок влади: Президента України, Кабінету Міністрів, міністерства

та дипломатичного корпусу. В світі немає ринку чи магазину вакцин, де

можна прийти і вибрати будь-яку на свій смак і бажання. Ринку не існує. Зате є

абсолютно піратська і подекуди цинічна боротьба з використанням політичних та

жорстких економічних інструментів. Лише в цьому півріччі за проплаченими

контрактами, без врахування ініціативи COVAX, ми вже мали отримати 3,9 мільйона

доз вакцин. Але контракти і поставки зриваються по всьому світу. Уряди прямо

забороняють своїм виробникам відправляти вакцини на експорт. В березні Італія заблокувала експорт партії

AstraZeneca в Австралію, а уряд Індії призупинив відправку нам 1,5 мільйона доз

вакцин AstraZeneca і Covishield. В контексті цього я хочу запитати. Скільки ще

має пройти часу, щоб всі зрозуміли щодо складності поставки вакцин в Україну і

яким чином ми можемо або не можемо на це впливати? При формуванні бюджету на цей рік ми мислили

стратегічно і прогнозували, що на закупку вакцин знадобляться додаткові

фінансові ресурси. Ми закладали їх до проекту бюджету. Ці цифри базувались на

чітких розрахунках, але в кінцевому випадку Міністерство охорони здоров'я

отримало лише чверть від необхідного. Зараз в пожежному порядку нам довелось по

суті в ручному режимі перерозподіляти кошти з четвертого Щоб припинити хайп на цю тему, я офіційно

заявляю, що ці кошти будуть повернуті в повному обсязі. Вони дійсно належать

людям. Як казала "залізна леді" Маргарет Тетчер: "У країни немає власних грошей.

Є лише гроші платників податків". Ми закупимо вакцини так чи інакше, бо вони

життєво необхідні. Впевнений, що парламент підтримає відповідні зміни до

державного бюджету - і все стане на свої місця. Я дуже сподіваюсь на підтримку

цього бюджету в сесійній залі. Світова пандемія коронавірусу не завершиться

завтра, це гра в довгу. За COVID точно будуть інші інфекційні хвороби і

пандемії, і до них потрібно готуватися вже зараз. Ситуація з COVID дуже чітко дала всім нам

зрозуміти, що у випадку критичної ситуації наша країна може розраховувати

виключно на власні сили: на своїх лікарів, на своїх вчених, на своє виробництво.

Перше, що ми повинні навчитися, – це реально цінувати їх та поважати. Вони –

наше військо, яке має бути забезпечене у всьому. Міністерством охорони здоров'я підготовлено

законопроект, яким пропонується прив'язати мінімальну заробітну плату наших

медичних працівників до відповідної кількості прожиткових мінімумів. Це

дозволить вивести заробітні плати наших лікарів, середнього і молодшого

медичного персоналу до прийнятного рівня. Я впевнений, що мінімальна заробітна

плата лікаря має бути не менше 23 тисяч гривень, середнього медичного персоналу

– 17 тисяч гривень, а молодшого – 12 тисяч гривень. Друге. Потрібно постійно вкладати кошти у

підготовку власних медичних кадрів, інфраструктуру та оснащення медичних

закладів, нарешті звернути увагу на науковий потенціал нашої країни. Вакцини

власної розробки не можуть з'явитися в гаражі чи гуртожитку, для них потрібні

вчені, науковці, гідне фінансування і поважне ставлення всіх, від політиків до

звичайних людей. Фінансування цих пунктів було перераховано нами, закладалося в

бюджеті в тому чи іншому ступені, але, на жаль, не було прийнято. І я не дарма на початку згадав поняття порядку.

Ми поступово наводимо цей порядок в медичній сфері, і хоча не все залежить

виключно від зусиль міністерства, але я впевнений, що нам вдасться побудувати

нову українську медицину. Українці заслужили право на здоров'я і довголіття.

Давайте боротися за це право разом. Дякую за увагу. Веде засідання Перший

заступник Голови Верховної Ради України