Доброго ранку, шановні колеги! Минулий свій виступ я

завершив на тому, що український народ має право знати, хто та на яких умовах

користується його надрами. І досить іронічно, що одразу після нього ми стали

свідками чергової спроби по-тихому отримати права на розробку однієї з найбільш

перспективних корисних копалин, яка залягає в Україні, – літію. Літій називають "білою нафтою" та одним із

двигунів Четвертої промислової революції. Літієва батарея є одним з найбільш

поширених предметів сучасності: наші телефони, планшети, електромобілі, системи

накопичення енергії – всі працюють на літії. Як не парадоксально, але саме

через таку привабливість літію Україна ще досі не розпочала промислового

видобутку цієї корисної копалини. То права на розробку літію отримують невідомі

компанії без проведення конкурсів, то ці невідомі компанії блокують проведення

прозорих аукціонів. До цього часу спроба отримати під контроль літієві родовища

обмежувалася судами, а також неформальним впливом на Державну службу з геології

та надр України. Однак цього разу охочі прибрати до рук такий ласий шматок

українських надр вийшли на новий рівень. У Верховній Раді України було зареєстровано законопроект,

який планує перепідпорядкувати управління літієвими родовищами з відання

Держгеонадр України до Міжвідомчої комісії з питань укладення угод про розподіл

продукції. Окрім цього Мінстратегпромом України були розроблені зміни до

підзаконних нормативних актів, мета яких повністю переформатувати склад діючої

Міжвідомчої комісії та перепідпорядкувати її з Міненерго до Мінстратегпрому.

Режисером цієї спецоперації виступив один із колишніх чиновників режиму

Януковича. Як ви здогадуєтеся, наступними кроками повинно було би стати

проведення квазіконкурсів на право використання літієвих родовищ та передачі їх

у руки правильним користувачам. Зауважу, що така передача планувалася відбутися

на підставі угод про розподіл продукції, які є найбільш пільговим режимом

використання надр в Україні: строк користування складає 50 років, інвестору

повертаються до копійки всі вкладені ним інвестиції. Силами 50 народних депутатів, за що всім, хто долучився,

окреме велике спасибі, нам вдалося зупинити прийняття змін, розроблених

Мінстратегпромом. Також сподіваюся, що нам вдасться прибрати із зазначеного

законопроекту всі суперечливі положення. Загалом мораль цієї історії дуже проста – боротьба за

українські надра досі триває. І саме в такій ситуації ключовим стає принцип:

громадяни України повинні знати, хто та на яких умовах користується надрами

України. Це означає, що літієві родовища повинні бути виставлені на прозорі

аукціони, та право розпорядження ними повинен отримати той, хто заплатить

найбільшу ціну. Дякую за увагу.