Дмитро Кисилевський, місто Дніпро. Колеги, за кілька днів в

третю неділю липня в Україні відзначається День металурга і гірника. І це

привід з трибуни парламенту говорити про реальний сектор економіки і українську

промисловість. Металургія є фундаментальною галуззю української економіки.

ГМК формує біля 26 відсотків всіх валютних надходжень, це 12 відсотків

українського ВВП і понад 30 мільярдів гривень відрахувань в 19-му році. І це

п'ята частина всього українського експорту. Одна депутатка минулого скликання дозволила собі сказати, що

металургія – це коли в старезних печах плавлять брухт, і вся ця галузь – один

суцільний брухт. Вона дуже помилялась. І хоча справді металургія ще не повністю

модернізована, темп цієї модернізації дуже високий. Лише за останні 5

років, За розрахунками Перед українською металургією зараз стоять три великі

виклики. Перший – це екологічна модернізація. З огляду на ті ініціативи, які ми

обговорюємо в парламенті, і з огляду на Європейський зелений курс, в рамках

якого ЄС надасть своїм виробникам величезну підтримку на екомодернізацію, а

проти інших встановить бар'єри. Другий – це доступ на зовнішні ринки. Немає жодного великого

ринку в світі, де не було б торгових бар'єрів проти українського металу. І третє – це прогнозовані ситуації в Україні: наявність

сировини, в тому числі металобрухту, тарифи монополій і внутрішнє споживання

металу, яке в рази менше аналогічного показника в європейських країнах. За усіма цими цифрами і проблемами стоять люди – це

українські гірники і металурги. Їх не видно з київських пагорбів, але саме вони

тримають хребет української економіки. Це приблизно 200 тисяч українських громадян,

які працюють в ГМК, і це ще 400 тисяч українських громадян, робота яких

залежить в суміжних галузях від ГМК. Вони працюють в Дніпрі, в Кривому Розі, в

Кам'янському і Запоріжжі, Маріуполі, Краматорську Ми маємо припинити ігнорування державою промисловості Дякую.