Шановний пане Президенте, шановні депутати першого

скликання! Дякую вам і від себе, і від колег за все те, що було зроблено, щоб

ми сьогодні могли святкувати, святкувати 30 років незалежності. Шановні гості, шановні колеги! Тридцять років тому в залі Верховної

Ради був ухвалений Акт проголошення незалежності нашої держави. Не в перший і

не в останній раз український парламент продемонстрував, що у часи найбільших

перетворень та випробувань він завжди з українським народом, завжди підтримує

український народ та рухається з ним разом. Цей Акт втілив прагнення мільйонів

українців, які жили на своїй землі, але не мали власної держави. Через сотні років випробувань, війн, боротьби за право

існувати ми пронесли мрію про власну державу. Вона ніколи не згасала та не

зникала, завжди знаходились ті, хто несли її по шляху нашої спільної історії.

Нас намагалися перетворити на безправну територію. Нам намагалися довести, що

нас не існує як народу і нації, що ми – лише якась маленька частина чогось

великого і просто маємо з цим скоритися та змиритися. Ми не підкорилися і не

змирилися, зрештою 24 серпня 1991 року історія розпорядилася по-своєму. Україна

є незалежна і єдина. І сьогодні 30 років потому, попри неодноразові намагання

зруйнувати та стерти нашу країну. Ми можемо говорити, що український народ

довів не лише своє право на існування і незалежність, але й спроможність

захистити її та зберегти. Лише той, хто погано знає нашу історію, може говорити, що

незалежність нам впала немов з неба, що вона дісталася нам майже безкоштовно.

Це не так. Незалежність завжди коштує дорого як в житті будь-якої людини, так і

в житті родини, а тим більше – Справа в тому, що Ми з перших днів будували свою незалежну державу на

декількох непорушних принципах. Незалежність для нас – це свобода. В Україні

ніколи не приживалися і не приживуться соціальні і політичні порядки самодурства

авторитарного або диктаторського типу. Особиста на економічна свобода людини –

це те, що ми цінуємо найбільше, це те, що закарбовано в нашій свідомості, ще

починаючи з часів козацтва та вільних міст з Магдебурзьким правом. І держава в

нашому розумінні існує саме для того, щоб захищати і зміцнювати Незалежність для нас – це єдність. Ми сформувалися як

унітарна держава, єдина і неподільна в своїй території. Ми проводимо послідовну

політику децентралізації, ми поважаємо специфіку і унікальність кожного

регіону, ми дбаємо про розвиток десятків національних культур, які існують на

теренах нашої держави. Але держава у нас одна на всіх. Держава, яка покликана

захищати різноманіття країни і одночасно охороняти та зміцнювати її цілісність. Саме тому ми ніколи не визнаємо окупацію Криму і так звані

псевдодержавні утворення на сході нашої держави. І будемо відстоювати свою територіальну цілісність, навіть

якщо нам доведеться це робити сам на сам. Я впевнений, з цих стін, де народився Акт проголошення

незалежності України, ніколи не вийде документ, який буде порушувати

територіальну цілісність або здавати національні інтереси. Бо територіальна цілісність, унітарна форма держави,

непорушність кордонів, це все ті базиси, які були закладені вами 30 років тому,

коли створювалась незалежна Україна. Незалежність для нас – це демократія. І я зараз не говорю

про чесні, вільні вибори. Це означає, що саме український народ в кінцевому підсумку

буде визначати, куди і як повинна рухатись країна. Український народ доводив це

неодноразово, нагадував політикам і можновладцям, що 5 стаття Конституції – це

не просто текст на папері, а це Закон, який буде виконуватись завжди, в

незалежності від того, хоче цього влада або іноді не дуже. Так було, так є і так має бути. Я не втомлююсь повторювати,

що закон повинен бути один для всіх і в стінах Верховної Ради України, і поза

її межами, і в цій залі, і на вулицях наших міст. Давайте працювати так, щоб

українському народу вкотре не довелося нам з вами нагадувати про цю прописну

істину. За 30 років Україна багато чого побачила. В світі, напевно,

не знайдеться такої кількості держав, або небагато знайдеться держав, які

пройшли випробування такої сили та таких масштабів у перші 3 десятиріччя своєї

незалежності. Проте є загальне правило, яке діяло по відношенню до

будь-яких подій в нашій історії. Україна просувалася вперед, коли політики і

громада дотримувались принципів, що лежать в основі, в базисах нашої держави. І

навпаки, коли вони відходили від цих принципів, країна втрачала та слабшала. Ми

пам'ятаємо ті моменти нашої історії, коли політики забували про свободу і

гідність. Пам'ятаємо, коли вони нехтували територіальною цілісністю задля

досягнення своїх політичних цілей, коли вони ладні були нацькувати один на

одного людей з різних регіонів лише для того, щоб зміцнити так зване

електоральне ядро. Пам'ятаю моменти, коли забували про владу народу,

використовуючи ганебні принципи, відходячи від найменших правил моралі, і це

призводило до катастрофічних наслідків. Ми пам'ятаємо і про те, коли влада

забувала, чий мандат в них на руках і для кого вона повинна працювати. І влада

повинна це завжди знати, а не так, як було вже в історії нашої держави, коли

мандат народу використовували для власного збагачення. Але разом з тим ми пам'ятаємо і про живий ланцюг соборності,

і про ухвалення Декларації про державний суверенітет, і прийняття Акта

проголошення незалежності і народження Конституції України. Пам'ятаємо про

воїнів Збройних Сил України, про волонтерів, про добровольців, які з перших

днів стали на захист нашої держави на початку війни. Пам'ятаємо про Україна просувалася вперед лише тоді, коли і громадяни, і

влада, безумовно, цінували свободу людини, діяли як єдине ціле незалежно від

місця народження та політичних бачень. І саме це давало можливість просуватись

країні вперед, досягати успіхів та перемог. Це, на мою думку, є головним уроком

історії нашої незалежності, уроком для влади, для суспільства, для кожного нас

з вами. Уроком, який ми повинні добре вивчити та запам'ятати, запам'ятати

напам'ять. А далі діяти так, щоб країна рухалась вперед, нарощуючи добробут

своїх громадян, зміцнюючи державні інституції, вагу та значення у світі. Нам вже 30 років. Люди, які народилися… Діти, які народилися

в День незалежності, в рік незалежності, сьогодні достатньо дорослі люди. Вони

здебільшого мають родини, мають роботу, освіту, мають якийсь життєвий досвід.

Так само і країна. Вона, мабуть, вже позбавилась дитячої наївності, пройшла

через великі випробування. Чомусь навчилася на власних помилках та отримала

досвід, іноді дуже гіркий. Але нам лише 30 років. Тому у нас багато чого попереду. І

саме від нас з вами залежить, як швидко ми будемо розвиватися. Ми вже не діти.

Але ми молода країна і молода нація, яка будує власне майбутнє не без помилок

та розчарувань, але з чіткою метою залишитись в цьому світі такими, якими ми і

якими ми хочемо бути. Ліна Костенко колись написала: "А ви думали, що Україна

так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі

катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована

найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни". В цьому вислові є велика, але, на жаль, гірка правда. Але

хочеться побажати країні в день її народження поменше випробувань і проблем,

яких на нашу долю випало і так чимало, і більше моментів єднання нації як в цей

день, 30 років тому. З днем народження, країно! З Днем незалежності!