Пане Президенте, пане Голово, пані і панове, я був один з
тих, хто 15 травня 1990 року прийшли під склепіння цього залу після перших
майже демократичних виборів. Я не був бранцем таборів, я не був компартійним
босом, більше того, я не був членом партії, я був просто
інженером-будівельником, але я був одним з тих, хто відгукнулись на заклик
"Якщо не ми, то хто?". Про нас, мабуть, Шевченко сказав: "Ми
просто йшли, у нас немає зерна неправди за собою". Дехто говорить, що ми є батьками-засновниками цієї держави.
Це не зовсім так. Це почалося ще за великих князів київських, це почалося від
Данила Галицького, від Любарта Гедиміновича, від Богдана Хмельницького, це почалося
від Шановний пане Президенте, я думаю, ви будете Тому тоді в 91-му році ми 370 комуністів, фантастична
монобільшість, і 80 націонал-демократично орієнтованих депутатів змогли
домовлятися, доходити до консенсусу. Нам вдалося на 24 серпня 91-го року мати
на 80 відсотків Я хочу нагадати перші рядки нашої Конституції:
"Верховна Рада України від імені Українського народу – людей рис всіх
національностей". Пане Президенте, я з величезною повагою ставлюся до 73
відсотків, які віддали вам голоси під час цих виборів. Вони плекали надію, що
вам вдасться домовитися з цим паном з Кремля, я впевнений, що і ви думали, що
це буде так, але не сталося як гадалося. Вони у 1991 році відпустили нас без
крові, тому що у них не було належної потуги, барель нафти коштував 10 доларів,
зараз, озброєна до зубів, Росія марить побачити нас знову у своїх лабетах. Тому, пане Президенте, будуємо міцну незбориму українську
армію. Тепер я б хотів звернутися до депутатів "Слуг
народу". Я дещо вас вчив у Трускавці азам парламентаризму, але я не
сказав вам головного, велика англійка Тетчер сказала, говорила, якщо ви стаєте
керівником, ви попадаєте в рабство Депутати з недемократичної опозиції, колись в 97-му році
одним з ваших керівників я до ночі роз'яснював для чого нам потрібна ця
незалежність. Здається, він так не зрозумів це і до цього часу. Можете бути і
будьте в опозиції до влади, але не в опозиції до свого народу. Демократи-
опозиціонери, врешті-решт, не об'єднуйтеся в очікуванні розстрілу, обнімітеся
брати мої, прошу вас, молю вас, благаю. І останнє. Я хочу звернутися до нашої молоді, вони виросли
на щастя нам вільними людьми, тому голосуйте, йдіть у владу, будуйте нову кращу
Україну. Пам'ятайте, що головне для вас – не бути байдужими, інакше
байдужою буде ваша доля. Слава Україні!